вгору
понеділок
5 грудня

«Після Херсону Росія має відповісти на прокляте питання». Російські ЗМІ про Україну

14.11.2022 21:13

IBLOCK_TYPE_ID = articles; ID = 652114

Після ганебної втечі російської армії з Херсона кремлівські ЗМІ кинулися затикати рот «псевдопатріотам», що обурилися, і обіляти владу – мовляв, мудрим Путіним так і було все задумано. Один із провідних пропагандистських рупорів – «РИА Новости» - вибухнув статейкою, проводячи паралелі з 1916 роком, коли «на засіданні Державної думи лідер кадетської партії Павло Мілюков у своїй владі, що викриває, мови поставив питання рубом: «Що це - дурість чи зрада?»...

«Путін не піде на "ганебний мир" ні з Україною, ні із Заходом»

«Відхід нашої армії з Херсона на лівий берег Дніпра викликав у частини суспільства очікувану реакцію – який жах, все пропало, – пише «РИА Новости». - Повторюють і одну з найзнаменитіших фраз у російській історії: «Що це - дурість чи зрада?»... Серед кинутих в особу вищої влади - царського двору та уряду - звинувачень головним було те, що вона шукає «ганебного миру» з Німеччиною… Нічого зі сказаного Мілюковим не було правдою – ні царський двір, ні уряд не вели таємних переговорів із Німеччиною. Але тоді чимала частина освіченого суспільства вірила Мілюкову, котрий після зречення Миколи Другого став міністром закордонних справ Росії та намагався вести війну до переможного кінця. Але армія без царя на чолі (адже він був і верховним головнокомандувачем) почала розкладатися разом з усією країною - і замість перемоги ми здобули революцію, похабний Брестський мир (тобто втрату західних земель, включаючи Україну) та Громадянську війну».

«Навіщо згадувати це зараз? А тому, що обурення черговою заявою нашого МЗС про те, що Росія готова до переговорів з Україною, дуже нагадує ті самі мілюковські страждання - як же так, за що ми воювали, не можна допустити удару в спину нашої армії, треба зупинити зрадників в еліті, які готові на переговорах (таємних чи явних) здати російські інтереси! Так само коментуються і погані новини з фронтів - ось ідуть із Херсона, бо хочуть домовитися із Заходом, затіяти переговори, відмовитися від розгрому України! Ось же зрадники - тільки про свої шкури та капітали думають! Потрібно всіх викрити, зняти і віддати під суд, а той, хто цього не розуміє і не робить, той самий зрадник! Все це ми чуємо та читаємо вже дуже давно, але зараз триває чергове загострення псевдопатріотичної істерики. Нею охоплено невелику частину суспільства, але це недобре. Тим більше, що є загроза, що у разі поразок на фронті у поєднанні з якоюсь черговою заявою про переговори, невроз пошириться на широкі маси, тобто загрожуватиме головній умові нашої перемоги: народній єдності у довірі верховної влади», - застерігає « РИА Новости».

І роз'яснює: «Щоб цього не сталося, потрібно добре знати уроки історії - у тому числі й пам'ятати листопад 1916-го - і усвідомлювати те, що відбувається зараз, відрізняти загрози реальні від уявних. Росії не загрожує зрада - Путін ніколи не піде на "ганебний мир" ні з Україною, ні із Заходом. Двадцять четвертого лютого цього року було зроблено історичний вибір, перейдено Рубікон, після якого Росія може йти тільки вперед. Заступаючись, помиляючись, пропускаючи удари, зосереджуючись, навіть тимчасово відступаючи тактично, але стратегічно рухаючись тільки вперед. Швидкість цього руху може бути різною - вона залежить і від наших зусиль, і від зовнішнього опору, і глобальної обстановки».

«Слова, які говорять на публіку наше МЗС і навіть Путін, можуть бути також різними - і навіть дуже миролюбними, але вони при цьому є абсолютно конкретними тактичними цілями. Не замінюючи і тим більше не скасовуючи собою стратегічної мети, яка кристально ясна. Росія повертає собі саму себе - й у територіальному, й у духовному, й у ідейному сенсах. Колишньої України більше немає – і на сторінках майбутньої російської історії вже є інша Росія», – переконує читачів кремлівський рупор.

І застерігає: «Перешкодити здійсненню цього може лише одне - розкол і смута в самій Росії, тобто сумнів у нашій перемозі і тому, що Путін хоче і може призвести до неї. Якщо ми знову, як 1917-го, обдуримо самі себе істеричними криками "зрада" - тільки тоді програємо. Причому, не Україну, а взагалі все. І немає жодної зради в елітах, бо ті, хто не поділяє прагнення перемоги, по-перше, не мають впливу на верховну владу, а по-друге, перестають і перестануть бути «елітою».

«...Перемога на фронті при цьому для нас безальтернативна - незалежно від того, скільки сил і часу буде потрібно для її досягнення. Вкрасти її у нас може не зрада у верхах, а ті, хто з кращих спонукань, по дурості та слабкості, або свідомо роздмухуватиме панічні настрої, кричачи «все пропало, зрада в Кремлі». Саме до них і можна насправді віднести мілюківське «Дурість чи зрада?». На жаль, є серед них і другі - ті, хто прямо робить ставку на смуту, тобто працює на ворога... Дурість у тому, щоб шукати зраду, коли її немає і бути не може, а зрада - у спробах розпалити недовіру до тих , хто націлений лише на перемогу», - намагається заспокоїти «РИА Новости».

«Чекайте і вірте...»

Тієї ж пісні затягнув і «Московский комсомолец», який стверджує, що тепер «розкрилася херсонська задумка Путіна». При цьому «МК» буквально собі «зламав мозок», намагаючись надати діям Путіна хоч якусь логіку.

«Один із найнезрозуміліших епізодів сучасної історії Росії – це прийом до складу РФ нових регіонів 29 вересня 2022 року. Зміна кордонів держав у результаті спеціальної військової операції – це, незважаючи на новизну самого терміна «СВО», є досить стандартною подією у світовій історії. Але, зазвичай, у подібних ситуаціях нові території спочатку беруться під повний контроль і лише потім включаються до складу держави. Чому в тій ситуації, яка була у вересні, Путін прийняв усвідомлене рішення змінити звичний порядок дій? Пояснення може бути лише одним: ВВП прокреслив чергові червоні лінії – але тільки не для Заходу, як ми звикли, а для себе самого та всієї Росії. Нові кордони країни, які ще до нинішньої херсонської ситуації існували теоретично, а не на практиці, це, на думку Путіна, той мінімально прийнятний результат, яким може закінчитися СВО. Поки цього результату не буде досягнуто, не закінчиться і СВО. А поки спецоперація триває, в її рамках можливі будь-які тактичні маневри, включаючи й ті, що не виглядають особливо райдужно з піарівської точки зору», - натужно намагається розтлумачити «МК».

«Так, схоже, виглядає довгострокова політична стратегія Володимира Путіна зараз. А ось ще одна важлива особливість цієї стратегії: нікому не дозволено бути більшим «патріотом СВО», ніж сам Путін... Незабаром після початку СВО у Росії відбувся повний розгром тієї частини політичного спектру, що відкрито виступала проти ідеї спеціальної операції. Зараз за потреби в країні може статися і ще один аналогічний розгром - тих, хто вважає, що можна бути більш рішучим антизахідником, ніж той борець із гегемонією Заходу, що займає зараз головний кабінет у Кремлі», - продовжує «МК» шукати здоровий глузд у діях Кремля.

«Повернемося до теперішнього часу, в якому Дмитро Пєсков щойно зробив низку важливих, але, як видається, зовсім несподіваних заяв: «У Кремлі не вважають відхід з Херсона і передислокацію військ на лівий берег Дніпра принизливими». Або ще: «Це суб'єкт Російської Федерації. Законодавчо цей суб'єкт закріплено, визначено. Тут немає і не може бути жодних змін», - сказав Пєсков, відповідаючи на запитання журналістів про те, чи продовжує Росія вважати всю Херсонську область своєю територією і чи юридично прописуватиме статус правобережної частини». Резюме всього вищесказаного: як переконані в Кремлі, Херсон «рахують не по осені». Херсон можна «рахувати» лише після закінчення СВО. А поки чекайте та вірте. Путін впевнений, що він на правильному шляху», - явно безвихідно робить висновок «МК».

«Підручник про «історію території»

Кремлівські історики написали шкільний підручник «Історія України». Про цей радісний факт пише офіційна «Парламентская газета».

«Пробиваючись крізь товщу міфів, російські дослідники написали історію територій, що входили до складу України у різний час, – розповідає «ПГ». - Як суверенна держава Україна існувала виключно невеликий період історії. Український націоналізм ніколи не міг існувати без масивної зовнішньої підтримки та політики репресій стосовно тих, хто його не підтримував. Рівно це й мало місце перед і під час Першої та Другої світових воєн. Таких висновків дійшли фахівці під керівництвом голови Фонду дослідження проблем демократії, члена Громадської палати РФ Максима Григор'єва, які днями презентували монографію та шкільний підручник «Історія України».

«ПГ» особливо наголошує: «У монографії «Історія України» йдеться не так про історію держави, як про історію територій, які у різний час входили не так до складу української держави, як були частиною інших держав. «З історичної точки зору як суверенна, відокремлена держава Україна існувала вкрай невеликий період своєї історії, - пояснив Максим Григор'єв. - З формальної точки зору коротким періодом існування держави України можна вважати кілька тижнів після січня - лютого 1918 року, коли Центральна рада оголосила про її незалежність від Росії, після чого представники Ради втекли з Києва. Коли ж вони знову увійшли до Києва на німецьких багнетах, які, до речі, їх потім і поміняли, - цей час не має сенсу вважати часом існування незалежної України».

«Історія України протягом як мінімум останніх ста років була предметом як цілеспрямованого втручання з боку різних держав, так і прямої фальсифікації та антинаукової міфотворчості, впевнений Максим Григор'єв. Тому працювати над монографією іменитим дослідникам було непросто. Проте у книзі послідовно викриваються історичні міфи. Наприклад, різноманітні варіанти «давніх укрів», які нібито є предками сучасних українців. Докладно вивчено і відкинуто псевдотеорію, що насаджувалась в Україні ще понад сто років тому, що українці і є справжніми росіянами, а росіяни - це нащадки татаро-монголів і угро-фінів. Доводять історики і те, що жодної самостійної держави запорізьких козаків ніколи не існувало, більше того, вони до неї і не прагнули, вважаючи себе залежно від зручності громадянами однієї чи іншої держави. Неспроможний і міф про Україну як колонію Російської імперії», - переконує та переконує «ПГ».

Ну, і вишенька на торті: «У написанні монографії брали участь вчені з ЛНР та ДНР. Тому сучасна історія цих територій представлена з детальним розумінням того, що відбувалося там, починаючи з 2014 року... Цьому періоду присвячено заключний розділ, причому оповідання завершується буквально в наші дні – входженням чотирьох територій до складу Росії». Завіса.

«Ось чому...»

«Комсомольська правда» пішла ва-банк і за допомогою якогось «аналітика» Євгена Умеренкова розкрила «гірку правду про несправедливість, що спричинила початок Спецоперації в Україні».

«У спорті рідко, але зустрічається така штука: граючий тренер. Це коли наставник команди сам виходить на поле і ганяє м'яч чи шайбу разом із підопічніми... У міжнародній політиці граючий суддя, він же Захід і, точніше, США - явище звичне відколи світ тридцять років тому став однополярним. «Переможці» у холодній війні за визначенням стали для «переможених» і суддями, і наставниками... Як тільки Росія, після десятиліть сумлінних, але безуспішних спроб стати «своїм» для Заходу, кинула виклик «миропорядку, заснованому на правилах», граючий суддя санкційного свистка з рота не виймає. Підраховано, що загалом на нас накладено вже понад 13 тисяч усіляких рестрикцій. Стільки «штрафного часу» ще жоден інший гравець у глобальний мир ніколи не отримував», - розповідає «аналітик» Умеренков.

З посиланням на російського дипломата в ООН Полянського Умеренков нагадує, що 31 жовтня у Раді безпеки ООН «пройшло засідання, скликане західниками у зв'язку з висновками ІКАО щодо інциденту з літаком компанії Ryanair у травні 2021 року».

«Тоді літак ірландської авіакомпанії екстрено сів в аеропорту Мінська після повідомлень про закладену на борту бомбу, серед пасажирів був білоруський опозиційний блогер Протасевич, якого затримали. За версією західників, літак був посаджений примусово, за версією білорусів, загроза дійсно існувала і протоколи ІКАО вони не порушували. Розгляд в ІКАО, пише Полянський, набув скандального характеру після того, як початкова доповідь групи з розслідування інциденту фактично підтвердила версію офіційного Мінська, однак західники, користуючись більшістю в Раді ІКАО, змусили цю організацію переглянути свої висновки на протилежні... Наочний приклад того, як діє граючий суддя за допомогою створеної ним «суддівської бригади». Обіграти його за правилами практично неможливо, тому що в ході гри, якщо вона складається не на його користь, він просто змінює ці правила», - заявляє Умеренков і приходить до геніального висновку: «Ось навіщо Росія розпочала спецоперацію в Україні».

Жодних інших подробиць свого «розслідування» Умеренков не наводить.

Натомість нагадує, що «сьогодні в міжнародному спорті, до речі, ще одна напасть: граючий тренер намагається нав'язати свої уявлення про гендерне різноманіття, підводячи до Олімпіади «з повним гендерним паритетом».

«Це як? Коли мужики, які усвідомили себе бабами, будуть із «натуральними» жінками змагатися? Такий хокей нам точно не потрібен… Де вихід? Просто частіше, при оцінці того, що відбувається, ставити питання: «А судді хто?». І пам'ятати спосіб радикальної боротьби з несправедливістю на полі: «Суддю на мило!», - підсумовує «аналітик».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»