вгору
понеділок
5 грудня

«Бюджет українського Міноборони складе меньше 29% від російського». ЗМІ РФ про Україну

08.11.2022 12:31

IBLOCK_TYPE_ID = articles; ID = 651610

Кореспондент прокремлівської газети «Известия» побував на Херсонщині та написав сльозливий репортаж, «як відбувається евакуація мирного населення». «...Людей із 15-кілометрової зони лівобережжя продовжують вивозити. Маршрут: автобусом до Джанкоя і далі з Криму поїздом до Анапи чи Туапсе, де біженцям організують проживання», - повідомляє кореспондент «Известий». При цьому він переконує, що «завдання цих заходів - звести до мінімуму можливі втрати серед людей у ​​разі наступу українських військ або затоплення після підриву Каховської ГЕС», а так звана «евакуація» має виключно «добровільний характер».

«Усміхнися, бабо Люба!»

«Ключове слово в процесі евакуації, яке я виділив би, - «добровільно». З палицею ніхто нікого не жене. На телефони мешканців щодня надходять дзвінки та повідомлення про «необхідність екстрено покинути небезпечну зону», на стінах будинків висять оголошення з тими самими словами, а далі кожен вирішує сам. Варіанти: виїхати централізовано в один із зазначених пунктів та розміститися в пансіонаті чи гуртожитку або рушити кудись самостійно», - розповідає кореспондент «Известий». Але відразу пробалтується і щодо згаданої «добровільності», і щодо оптимізму мешканців: «Наказ про евакуацію 15-кілометрової зони на лівому березі, куди входить і Нова Каховка, оголошений шість днів тому, багато хто в цій самій зоні сприйняв передбачувано болісно».

«Причини зрозумілі: як залишити рідну домівку, господарство, вирушити у невідомість? І чи буде куди повернутися потім? Ці питання як заведений повторював практично кожен зустрінутий мною житель. Очевидно, що готових відповідей поки що немає ні в кого. Звідси, ймовірно, і та сама добровільність», - намагається викрутитися із ситуації кореспондент «Известий». За його кремлівським розумінням, причина трагедії мешканців Херсонщини не в тому, що Росія жорстоко вторглася зі зброєю на їхню землю, а в тому, що вони просто «не хочуть залишати рідну домівку»...

«У кожного від'їжджаючого – одна-дві валізи, сумки, найнеобхідніше, – продовжує лити свої фальшиві сльози московський кореспондент. - На старенькому, радянського виробництва саквояжі в очікуванні автобуса біля клумби сидить бабуся в хустці, і вираз обличчя у неї такий несамовитий, що хоч зараз поміщай її портрет на обкладинку якогось журналу з темою «евакуація», мальовничіше вже нічого не знайдеш (фотографувати, щоправда, себе вона не дозволяє)».

Ну і, звичайно, треба згадати про «нацистів» і провести паралелі з «Великою вітчизняною...». «Ситуацію можна порівняти зі станом справ у Сталінграді восени (ті ж жовтень-листопад) 1942 року. Тільки замість Дніпра там була Волга: наші частини німці притиснули до правого берега, населення доводилося евакуювати під щільним артогнем ворога, постачання військ проводилося по воді під безперервними обстрілами. Очевидно, що зараз робиться спроба не допустити схожого розвитку подій та заздалегідь звести будь-які витрати до мінімуму. Звідси й евакуація», - пояснює кор. «Известий» російським читачам-«ватникам».

«Практично всі, з ким мені довелося говорити, відмовляються вірити, що процес затягнеться надовго і тим більше у місті розпочнуться широкомасштабні бої. «Протягом місяця сподіваємося повернутися, – почув я неодноразово. - Виїжджаємо, але однією ногою залишаємось удома». У таких випадках мені незмінно згадувався Маріуполь, з якого поки була можливість, ніхто не хотів виїжджати і не вірив у поганий сценарій. Але як хочеться, щоб херсонці мали рацію», - хитро перекручує реальність кор. "Известий".

«Незважаючи на листопад, яскраво світить сонце, тепло, і здається, що не має і справді не може бути нічого поганого, а попереду обов'язково все буде краще. Дорослі і діти в автобусі, що від'їжджає, посміхаються, мружачи на сонці. Виглядаю у вікні бабусю Любу, але не знаходжу. Дуже хочеться, щоб вона зараз усміхалася», - лицемірно резюмує він.

«Подушка безпеки» помітно здується»

Так звана «Независимая газета» із хитрим формулюванням вказує, що «РФ сподівається встояти в конфлікті за рахунок збільшення внутрішнього держборгу та скорочення фінансових резервів за допомогою емісії».

«НГ» порівнює «бюджетні плани» Росії та України на наступний рік і констатує, що «бюджет українського Міноборони складе менше 29% від російського».

«Сумарні витрати на оборону та безпеку в Росії будуть у п'ять разів більшими, ніж в України. Судячи з підсумків цьогорічної кампанії та перспективи наступного, можуть виникнути питання до ефективності заявлених бюджетних витрат, а також до тих результатів, які вони забезпечують. Держвитрати України вдвічі перевищують її прибутки. А в РФ – лише на 11%. Російська влада планує зберегти стабільність бюджету як мінімум на найближчі три роки. А Київ заявив, що без масштабної зовнішньої допомоги бюджет не впорається вже 2023 року», - наголошує «НГ».

Газета акцентує, що «західному союзу доведеться знайти близько 38 млрд дол., щоб закрити питання із фінансуванням соціальної сфери України».

І порівнює: в Україні «заплановану на березень індексацію пенсій і навіть заморожені зарплати бюджетникам доведеться фінансувати Вашингтону, Лондону, Берліну, Варшаві та ЄС загалом», а РФ «готує бюджет наступного року і розраховує на власні сили, розпаковуючи резерви та нарощуючи держборг в очікуванні скорочення нафтогазових доходів».

За версією «НГ», «до найбільшого в історії України краху економіки» призвели не російські бомбардування та ракетні атаки, а просто абстрактні «воєнні дії».

У Росії таких «дій» чомусь не сталося, а тому в основі її бюджету «лежить прогноз соціально-економічного розвитку, який передбачає, що після падіння на 2,9% у 2022 році у 2024–2025 роках російська економіка повернеться до зростання на рівні 2,6% на рік».

«Росії зараз доводиться розраховувати тільки на власні фінансові сили, вдаючись до збільшення внутрішнього держборгу та емісії (яка часто називається «витратою» коштів заблокованого західним союзом Фонду нацблагополуччя)... Фінансова «подушка безпеки» у найближчу трирічку помітно здується, але коли ж використовувати стратегічний резерв, як не в кризу протистояння не тільки з Україною, а й найпотужнішими країнами, що її підтримують. Обсяг Фонду національного добробуту (ФНБ) на 1 вересня 2022 року становив 11,8 трлн руб., або 8,9% ВВП, а до кінця 2024 року в ньому, за планами, залишиться лише 5,9 трлн руб.», - з тривожним оптимізмом робить висновок «НГ».

«Мертвому припарки»

Ще одне путінське видання – «Свободная пресса» – звертається до теми «відновлення економічної сфери нових регіонів Росії», тобто окупованих територій України, і приходить до висновку, що для цього завдання «тільки допомоги з федеральної скарбниці буде мало, необхідно залучати приватних інвесторів».

«СП» вказує, що ще з весни «проблема залучення сюди інвесторів залишилася», а тому «схоже, починати треба зовсім не з цього».

Позицію газети поділяє «президент Спілки підприємців та орендарів Росії» Андрій Бунич, який упевнений, що «приватний інвестор на ці території поки не піде, оскільки наша країна все ще залишається залежною від ворожої фінансової та торгової міжнародної системи». «Треба з неї вийти, щоб досягти реального економічного суверенітету Росії», - пропонує Бунич.

Його прогнози щодо «відновлення економіки» на окупованих українських територіях є скептичними: він побоюється не лише обстрілів, а й банального російського злодійства. «Адже завтра там можуть просто розбомбити те, що буде збудовано сьогодні. Або це призведе до зловживань, наприклад, хтось може просто забрати кошти, сказавши, що було збудовано, але потім зруйновано обстрілами. Звісно, ​​до відновлення економки та інших сфер життєдіяльності треба готуватися, але насамперед треба домогтися, щоб там снаряди над головами мешканців не літали», - пояснює економіст.

А на територіях, які остаточно звільнені, прикриті від бомбардувань, звичайно, вже можна вести якусь господарську діяльність. Там виробництва є певною цінністю, принаймні, залишки виробництв...», - якось невпевнено додає Бунич.

І розвиває свій скептицизм: «Цінність цих територій багато в чому визначається економічною політикою Росії. Тобто, в рамках нинішньої економічної політики, яка, на мою думку, не змінилася після початку військової спецоперації в лютому, економічні перспективи тут дуже туманні... А якщо ми, як і раніше, приймаємо всі ці фінансові правила міжнародної системи, яка налаштована проти нас, і, по суті, підкоряємося їй, ми не можемо розвиватися. Тому що у нас, як і раніше, буде відбуватися тотальний розпродаж активів, вивезення капіталу, який поточного року досяг просто божевільних показників - 250 мільярдів доларів. І всі ці гроші тепер уже в іншій логіці, в логіці західної фінансової системи. Ця логіка зовсім інша, це логіка наших супротивників».

«Нам же треба будувати, як це має бути, свій народногосподарський комплекс – у рамках єдиного виробничого ланцюжка. Це все можливе лише за зміни підходу. Все впирається в це. Інакше решта - це мертвому припарки», - переконує Бунич.

«Російський бюджет, кредитно-грошова система Росії тоді залишаються у тій парадигмі, прив'язаними до тієї ж західної, ворожої системі. А якщо так, то просто не буде ні кредитування, ні приватних інвестицій. Лише державні гроші, яких не вистачає на розвиток усіх регіонів країни. Та їх і не може бути достатньо. Тому казенні гроші - це не на розвиток, а на якусь екстрену допомогу», - нарікає економіст.

На його думку, «Росія має оголосити, що виходить із тієї системи, і ніколи вже туди не повернеться».

«А якщо виходимо, тоді все буде інакше. Тоді треба дивитися тільки на фактори виробництва, на просторовий розвиток, на продуктивний і логістичний потенціал, і, відповідно, на можливості залучення ресурсів і т. д. Це буде зовсім інша логіка, в якій ці нові регіони будуть дуже перспективними», - підсумовує Бунич.

«Почавши йти шляхом принижень...»

Войовнича «Комсомольская правда» у властивому їй стилі уїдливо обурюється, як «недовго мер Одеси Геннадій Труханов протистояв місцевим рагулям, які оголосили своєю метою пам'ятник засновниці міста імператриці Катерині Другій та її сподвижникам, які зробили не просто місто, а квітучу «перлину у моря» із схудлого містечка контрабандистів та іншого кримінального люду на узбережжі Чорного моря».

Кремлівській газетці начхати, що її історичні «аргументи» насмішать навіть школяра, їй головне – «викрити», як в Одесі заради знесення пам'ятника Катерині Другій «патріотично стурбована» місцева громадськість не вщухала, роблячи одну спробу за іншою».

«Спочатку зібрали підписи під петицією про заміну пам'ятника засновникам Одеси на монумент американського гея-порноактора із "фільмів для дорослих". Обрали кандидата з розрахунком, що геї всього світу кинуться у паломництво на це місце. Петиція набрала 25 тисяч голосів, але Зеленський рішення не ухвалив, а запропонував подумати. Дарма, що сам актор. Щоправда, начебто не гей, але це поки що США влаштовує на чолі України гетеросексуал, а там можна буде й подивитися, якщо що. Потім була ще одна петиція. Не міняти імператрицю на когось, а просто прибрати пам'ятник. І ще, і ще. Пропозиції активно підтримувала та сама місцева «орієнтована на цивілізований Захід» громадськість, яка глорифікувала відомого місцевого художника-порнографа Ройтбурда, який нещодавно вирушив на постійне місце проживання до Степана Бандери», - видає «Комсомолка» «потік свідомості».

Газета роздратовано нарікає: «Труханов продовжував стояти на своєму, хоча з кожним днем його впевненість у своїх силах танула. І тоді «свідомі патріоти» скористалися рецептом із радянського фільму для дітей: «Нормальні герої завжди йдуть в обхід».

«На сайті президента України з'явилася петиція з вимогою прибрати Труханова з Одеси, тому що він «ватник і зрадник» проросійський. І кілька днів тому Зеленський дав відповідь на цю петицію, яка також набрала 25 тисяч підписантів у досить стислий термін. Він заявив, що мери міст – це не його сфера компетенції (хоч щось виявилося «не його»), але доручив СБУ та МВС ретельно перевірити одеського мера щодо його "ватництва" тощо. І Труханов зрозумів цей тонкий натяк на товсті обставини. І дав задню, оголосивши, що вирішив підтримати ідею про знесення пам'ятника», - констатує КП.

«Мовляв, не знос і руйнація, а перенесення монумента до парку, якого в Одесі, щоправда, немає й не передбачається. З огляду на те, що у Труханова у міськраді Одеси найбільша фракція, пам'ятник буде демонтовано. А ось щодо його перенесення в інше місце… Знаєте, бандерівські бандерлоги, які відчули кров свого ослаблого супротивника, можуть не задовольнитися таким половинчастим рішенням і зажадати зруйнувати його до останнього камінця. І тоді мерові доведеться погодитись і на це. Почавши йти шляхом принижень, зупинитися потім дуже важко», - злосно робить висновок кремлівська «Комсомолка».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»