вгору
неділя
25 вересня

Як приймають переселенців на Львівщині?

08.09.2022 14:26

IBLOCK_TYPE_ID = articles; ID = 646503

У прифронтових громадах не вщухають обговорення урядового рішення щодо обов’язкової евакуації. Мешканці хвилюються, де саме вони опиняться, в яких умовах доведеться жити, як переїзд позначиться на їхньому фінансовому становищі тощо. Багато хто на Донеччині та Луганщині, не зважаючи на відсутність газу, води, часті перебої з електрикою та постійну небезпеку через обстріли, планують лишатися вдома. Але чи варто ризикувати? А що, як поставитися до ситуації вимушеного переїзду не як до кризи, а як до нових можливостей?

Одним з безпечних регіонів є Львівська область, тут зареєстровано 245 тисяч ВПО. Волонтери зустрічали людей на вокзалах, «Арені Львів», годували, заспокоювали, розселяли, орієнтували, що робити далі. Для тих, хто вирішив не їхати за кордон і залишився в Україні, «точкою входу» у нову реальність став Львівський міський центр підтримки ВПО.


«911» для переселенців у Львові

Офіс центру працює на базі ЦНАПу Личаківського району. Тут ВПО можуть отримати інформацію й консультації фахівців щодо соціальної та психологічної підтримки, пошуку житла і роботи, курсів української мови, освіти, медицини, відновлення документів, домашніх улюбленців тощо. «Ми вказуємо найпростіший шлях, як людині вирішити проблеми», – так стисло сформулювала завдання установи координаторка центру Олена Голишева.

джерело: сайт Львівського міського Центра підтримки ВПО

«У нас часто траплялися випадки, коли людина сідає до консультанта і навіть не може сформулювати свій запит, – прокоментувала головна спеціалістка відділу підбору та оцінки персоналу управління персоналом ЛМР Ірина Лучишин. – Ми розуміємо, що люди у шоковому стані, кожен пережив травматичні події, тому намагаємося в першу чергу допомогти з психологічною підтримкою, доправити до гуманітарних штабів тощо. Але пізніше, коли переселенці трохи адаптуються, постає питання пошуку роботи».

Рекрутери центру шукають вакансії не тільки серед комунальних підприємств, але й мають доступ до баз Work.ua та Robota.ua, допомагають скласти грамотне резюме, оскільки, за словами пані Ірини, більшість людей раніше цього ніколи не робили. «Ми мотивуємо відвідувачів шукати роботу, адже вона допомагає не розчинитися в проблемах, а бути у колективі, соціалізуватися, інтегруватися у громаду», – розповіла спеціалістка.

Ірина Лучишин наголошує, що ринок праці дуже змінився в умовах воєнного стану. «Ми пропонуємо безкоштовні курси з навчання за різними професіями на базі профтехучилищ, – пояснює вона. – Часто відвідувачі розгублені, не знають, що саме вони шукають. Ось нещодавно ми порекомендували жінці курси кондитерів, людина пішла і страшенно задоволена».

У центрі радять переселенцям бути більш відкритими, розглядати різні пропозиції: можна почати з простішої роботи з перспективою перейти на кращу, вище оплачувану. Наприклад, дуже великий попит у торгових мережах та закладах громадського харчування на кухарів, помічників кухарів, посудомийок. Ринок потребує професійних швачок, але професія вимагає певної кваліфікації щодо виконання норм, коли мова йде про великі обсяги. Працівниці, які шиють для військових на гурт, заробляють близько 20 тис грн, працівники у комунальних підприємствах – у середньому 10–12 тис грн.

Роботодавці, які можуть поселяти в свої гуртожитки, є за межами міста (Городок, Самбір, Червоноград), де більше великих підприємств. Інформацію про вакансії там можуть надати в обласному Центрі зайнятості.

Також нагадаємо, що уряд стимулює працедавців брати на роботу людей з числа ВПО. Програма компенсації витрат на оплату праці ВПО передбачає надання роботодавцям виплати у розмірі 6,5 тис грн за кожного працевлаштованого вимушеного переселенця. Цей факт спростовує твердження, яке часто шириться соцмережами: «беруть своїх, а ми нікому не потрібні» – держава намагається допомогти громадянам адаптуватися в умовах воєнного стану.


Куди працевлаштовуються переселенці

Як розповіла в.о. начальника управління персоналом Львівської міської ради (ЛМР) Богдана Яремчук, по вакансії звернулися близько півтори тисячі осіб зі 150 тисяч зареєстрованих переселенців, які пройшли через Центр, і 35 % з них працевлаштувалися. «Це ніби не дуже багато, але ми розуміємо: хтось поїхав далі, хтось вирішив просто пересидіти з надією швидко повернутися додому, тому і не намагався шукати роботу, – зазначила пані Богдана. – Але час минає, війна триває, тому наші фахівці пояснювали людям, що зараз вам допомагає велика кількість гуманітарних організацій, ви маєте їжу, одяг та дах над головою, але далі вже так не буде. Поки є вибір вакансій, варто почати шукати роботу, влаштовуватися, і у майбутньому мати кращі фінансові можливості».

За даними управління персоналом Львівської міскради, найбільша кількість ВПО, які шукали роботу, були з Харкова, Маріуполя, Мелітополя, Кривого Рогу, Слов’янська, Лисичанська, Скадовська, Сум, Миколаїва, Авдіївки та Херсона. З Донецької (в основному з Маріуполя) та Луганської області звернулося близько 300 осіб. Серед професій, за якими працевлаштувалися ВПО: будівельники, працівники на складі, швачки, продавці, касири, кухарі, контролери, водії, охоронники та ін. Найбільший запит у Львові є на швачок та різні робітничі професії (електрозварники, сантехніки, електрики, спеціалісти по світлу, сантехніки, електрики, різноробочі), а також багато вакансій у сфері громадського харчування (кондитери, піцайоли, кухарі, пекарі).

Рекрутери центру вислуховують кожного відвідувача, аналізують його бекграунд і намагаються підшукати максимально відповідну роботу з наявних вакансій. «Коли були вакансії і на посадових осіб, ми також розглядали кандидатури з числа переміщених осіб, – пояснює чиновниця. – Наприклад, фахівець з Харкова зараз працює заступником директора одного з комунальних підприємств. Він мав дві освіти, стажування за кордоном, необхідний досвід роботи, тому ми радо його прийняли. Заступницею начальниці Львівського міського управління екології стала маріупольчанка Наталя Гончарова. Ми познайомилися з пані Наталею під час мого відрядження до Маріуполя, мене вразило, як розвивалося місто, які гарні сквери, парки. Наталя обіймала посаду головного дендролога міста–начальника відділу садово–паркового господарства міського управління екології. Тому, коли ми дізналися, що на момент повномасштабного вторгнення вона перебувала на Західній Україні, одразу запропонували Олександрі Сладковій, начальниці нашого управління екології та природних ресурсів, розглянути її кандидатуру. І Наталю взяли».


Якщо плануєте власну справу

Якщо ви людина амбітна, і хочете започаткувати власну справу, допомогти можуть у Центрі підтримки підприємництва міськради. У центрі триває проєкт «Бізнес своїми руками для ВПО». Він передбачає проведення тренінгів, майстер–класів, консультацій та бізнес–ігор для переселенців. Ця ініціатива підтримана відділом преси, освіти та культури Посольства США в Україні. «Ідея навчання і консультаційної підтримки тих, хто планує розпочати власну справу, виникла два роки тому, коли ми запустили ініціативу «Як стати успішним львівським підприємцем випускнику/ці коледжу», – розповідає адміністраторка центру Христина Житняк. – Наші тренери навчали студентів коледжів та училищ теоретичній частині бізнесу, а на майстер–класах у своїх закладах вони практикували набуті навички, розробляли бізнес–плани. Тепер ми перепрофілювали цей проєкт під потреби переселенців».

дежерело: Фейсбук-сторінка Центру підтримки підприємництва

За словами пані Христини, на сьогодні немає можливості підтримати стартапи фінансово, але фахівці центру завжди проконсультують початківців з питань реєстрації бізнесу, отримання необхідних дозволів, оподаткування, реклами, комунікацій, маркетингу тощо.

Втім, все ж таки деяку фінансову допомогу вже зареєстрованим підприємцям–переселенцям Львівська міська рада передбачила. Тут розробили три типи ваучерів: інвестиційний (300 тис грн), на релокацію (100 тис грн) та компенсаційний (300 тис грн). Як пояснила Х. Житняк, заявки розглядаються по мірі надходження, але головне, щоб на момент подачі заявки юридична чи фізична особа була зареєстрована у Львові. «Ми закликаємо ВПО слідкувати за всіма анонсами на сторінці нашого центру в Фейсбуці або у телеграм каналі «Центр підтримки підприємництва ЛМР», – говорить пані Христина. – У подальшому можуть бути нові пропозиції, програми, ми постійно працюємо над тим, щоб залучати додаткові кошти і розширювати спектр послуг для підприємців».


Чому важлива українська

Багатьох переселенців хвилює питання, чи впливає рівень володіння мовою на те, візьмуть на роботу або ні? Впливає, кажуть спеціалісти центру підтримки ВПО. Але тільки у тих самих галузях, як і будь–де в Україні: сфера послуг, торгівля, освіта, державна служба, медіа тощо. Тут не має значення, Львів це чи Запоріжжя. Працівники так само мають дотримуватися вимог мовного закону, де б вони не працювали. «Звісно, якщо говорити про робочі спеціальності або інші професії, в яких немає публічного спілкування, ніхто вам не відмовить через те, що ви не достатньо добре говорите українською, – вважає Ірина Лучишин. – Але завжди варто пам’ятати, що у працедавця є вибір, і він вправі обрати спеціаліста з кращим набором знань та навичок». Тому чому б не «додати собі вартості», відвідавши безкоштовні мовні курси?

Консультанти центру завжди рекомендують відвідувачам пройти курси української мови. «Люди потрапляють у середовище, де такі самі переселенці, це в першу чергу психологічна підтримка. На розмовних клубах хай всі спочатку і помиляються, але вони підтримують один одного, починають спілкуватися не тільки в магазині чи на роботі, а й в родині», – зауважила пані Ірина.

Тож, якщо ваша українська не ок, і ви би хотіли її покращити, перейти на вільне спілкування, то Львів дуже підходить для прокачки цих навичок. У місті можна знайти різні формати вивчення мови, вони є в навчальних закладах, бібліотеках, громадських організаціях. Різної тривалості, складності, онлайн і офлайн, платні і безоплатні.

Один з найпростіших способів – взяти участь у проєкті «Єдині». Як пояснила координаторка міських бібліотек Анастасія Нечипоренко, щоб взяти участь у проєкті, потрібно залишити свої контакти у ґуґл–формі та приєднатися до Facebook–групи. «Перевагою цього проєкту є те, що навчання відбувається онлайн, і людина в принципі може займатися, перебуваючи у будь–якій точці, – сказала пані Анастасія. – Єдине, що не для кожного тоді доступний розмовний клуб. Але навіть якщо в якомусь селищі самоорганізується група для «живого» спілкування, то організатори підшукають модератора і локацію. Що стосується самого міста, то у Львові діють 6 розмовних клубів».

джерело: управління культури ЛМР

Анастасія Нечипоренко запевнила, що заняття не нудні та корисні: дають багато ресурсів, де йдеться про українську музику, культуру, фільми, історію – тобто інформацію, яка вписує людину в український контекст, занурює в українське інформаційне та культурне поле.


А що з житлом?

Фахівці Центру підтримки внутрішньо переміщених осіб рекомендують мешканцям прифронтових територій, які збираються евакуюватися самостійно, підшукати житло ще перебуваючи вдома. Вони наголошують, що безкоштовного масового розселення, як було в перші місяці повномасштабного вторгнення, на даний час немає, оскільки школи, садочки, гуртожитки навчальних закладів тепер повернули дітям.

«Важливий нюанс: якщо мешканців громади евакуюють зусиллями військо–цивільних адміністрацій в певний населений пункт, то тоді між органами влади існують домовленості щодо безкоштовного розміщення, – пояснила координаторка центру Олена Голишева. – Але, якщо людина пізніше на власний розсуд їде далі, то на наступній локації її можуть безкоштовно поселити лише за наявності вільного житла. Враховуючи це, варто, в першу чергу, довідатись про наявність такого житла в громаді. На жаль, не всі надають такому факту належного значення».

Переселенців, які жили протягом 3–5 місяців у дошкільних та навчальних закладах, попереджали про необхідність переїхати до кінця літа. «Львів має дуже мало соціального житла, це складна проблема для місцевої влади – розселити цих людей далі. Звісно, хтось давно вже знайшов роботу та переїхав в окреме орендоване житло, частину розмістили у модульних містечках, іншим пропонують гуртожитки в місті та області, які зараз оперативно ремонтують», – розповіла Олена Голишева.

З облаштуванням модульних містечок допомогли польські партнери, переселенці мають подати заяву на проживання там через ЦНАП. Заявки розглядаються у порядку черги, при ухваленні рішення перевагу надають жінкам з дітьми і літнім людям, особам з інвалідністю. «На сьогодні всі три модульні містечка у Львові заповнені, – прокоментувала пані Олена. – Тобто тепер потрапити туди можна лише у разі, якщо хтось виселиться і звільниться місце».

За словами координаторки, підшукати житло можна за допомогою різних Telegram каналів («Житло та робота Захід», «Ukraine_home_ua»), у Facebook (Оренда Львів, Допомога у Львові, No makler – Львів, Прихисток та ін.) або на сайті hotels24.ua. Якщо шукати на таких сайтах, як OLX, треба пам’ятати, що більшість оголошень подають ріелтори, тому доведеться сплатити агентську комісію (у Львові вона становить 100% від вартості оренди). Гарна новина у тому, що у порівнянні з ажіотажем на житло, який тривав всю весну, зараз ціни повернулися на рівень «довоєнних».

«У подальшому на визначену адресу можна оформити довідку ВПО, щоб якнайшвидше скористатися наявними можливостями соціальної допомоги від держави та міжнародних організацій. На перший час це підтримає на новому місці», – переконана пані Олена.

Також варто пам’ятати і про компенсацію комунальних послуг від держави для тих власників квартир, які прихистили ВПО. В опалювальний сезон ця сума становитиме 900 грн. Правди нема де діти, оформлення цієї компенсації – той ще клопіт (потрібен час на відвідання відповідних служб разом з переселенцем, фіксацію показників тощо), але, можливо, багатьом людям заощадження майже у тисячу гривень не завадить, ще й добру справу для співгромадян зроблять.


Як допомагають переселенцям у Львівській області

Для якісного вирішення поточних питань ВПО у приймаючих громадах, Львівська облдержадміністрація створила мережу консультаційно–координаційних центрів у районах Львівщини. Тут фахово надають юридичну, психологічну, консультують з питань пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Також можна звертатися до консультантів «Арена Львів».

В обласному Центрі зайнятості переселенці дізнаються про вакансії, про курси підвищення кваліфікації або навчання професіям, які є запитуваними на ринку праці.

Крім фізичних осіб–переселенців, Львівщина від початку повномасштабного вторгнення опікується й релокованими підприємствами. Регіон є лідером серед областей, які прийняли бізнес з прифронтових районів. За словами директора департаменту економічної політики Львівської облдержадміністрації Степана Куйбіди, з 205 переміщених підприємств вже повністю запустили свої виробничі потужності 132. І це майже 5 тисяч робочих місць.

За даними департаменту, з Донеччини переїхали 19 підприємств, з Луганщини – п’ять. Це підприємства з галузей медицини, металообробки, хімічної, легкої та харчової промисловості, машинобудування. Прийняли їх у Стрийському, Самбірському, Червоноградському, Дрогобицькому та Львівському районах.

«У середньому кожне підприємство перевозило 22–35 % своїх кадрів, в першу чергу це представники вищої ланки менеджменту, які відповідають за економічний блок, та спеціалісти, від яких залежать пуско-налагоджувальні процеси на виробництві, – розповів чиновник. – Інші кадри набирали на місці: як з числа місцевих безробітних, так і ВПО».

Департамент економічної політики Львівської ОДА продовжує координувати процес переміщення підприємств, для оперативного вирішення питань створивши Telegram канал «Релокація Львівська область». У ньому керівники бізнесів можуть напряму отримати пропозицію від власника об’єкту (приватної особи, органу місцевого самоврядування) щодо виробничих площ, земельної ділянки, офісу, складу тощо.


Схід–Захід: як мешканці приймаючих громад ставляться до переселенців

Популярними у соцмережах залишаються теми «на нас там ніхто не чекає», «східняків там не люблять». Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у великих містах Львівщини у травні, говорять про інше. Ось декілька ключових показників:

· Дві третини опитаних переселенців Львівщини є жителями східних областей України, 19% – прибули з центральних регіонів, 18% – з півдня. Середній вік переселенців – 43 роки.

· 46% постійно вдома спілкуються російською мовою, 34% – двома мовами (як українською, так і російською), 19% – тільки українською.

· 49% опитаних переселенців говорять, що ставлення місцевих до них дуже позитивне, ще 32% – скоріше позитивне. У свою чергу, 18% місцевих жителів зазначили, що цілком позитивно ставляться до ВПО, 35% – скоріше позитивно, 34% – нейтрально. Лише 11% місцевих зазначили, що ставляться до переселенців негативно.

· 61% ВПО вважають, що не існує напруження у відносинах між переселенцями і місцевими жителями. Як місцеві мешканці, так і переселенці, абсолютно згодні з тим, що міста, в котрих вони зараз знаходяться є комфортними для проживання.

· 26% переселенців хотіли б залишитися жити, або знайти роботу у містах Львівщини. Ще 30% – можливо б розглянули таку перспективу.

Отже, поміркуйте над тим, чи варто ризикувати, залишаючись у прифронтових містах, які руйнує ворог, чи наважитися розпочати новий період життя у безпеці.


Тетяна Строй, для "ОстроВа", Львів

Матеріал підготовлено за сприяння Харківського прес–клубу в рамках проекту «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа», реалізованого за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.




Новини партнерів