вгору
неділя
14 серпня

Кінець медіа-імперії? Чому Ахметов «закінчив» із телебаченням

15.07.2022 10:14

IBLOCK_TYPE_ID = articles; ID = 641732

11 липня інформаційний простір України зазнав справжнього урагану: Рінат Ахметов виступив із заявою про вихід SCM з медійного бізнесу. Дискусія про те, чому бізнесмен ухвалив таке рішення, породила кілька різних теорій. Одні вважають, що це якась багатоходівка і Ахметов просто переклав свій бізнес на державу, інші стверджують, що через війну телебачення стало найбагатшому українцю просто не потрібне. «ОстроВ» вирішив розібратися з однією з найгучніших подій тижня.

Чому ще зарано «закривати» МГУ?

Українські народні аналітики у соціальних мережах – професіонали у роздмухуванні паніки-істерики на рівному місці. Причому тут немає градації між тим, у якій саме соцмережі люди обговорюють подію: Фейсбук, Інстаграм, Твіттер чи Телеграм. Скрізь більшість користувачів спочатку спотворило основне посилання заяви. Воно полягало у тому, що СКМ повертає державі ліцензії на телевізійне мовлення. Але сприйняли це як - "Ахметов повісив свої телеканали на державу!".

Чисто по-людськи можна поспівчувати директору зі стратегічних комунікацій СКМ Наталі Ємченко, якій довелося вбити не один день, щоб усім усе роз'яснити, бо люди не вчитуються в текст заяви.

Коментуючи своє рішення, Рінат Ахметов сказав про те, що повертає державі ліцензії на телемовлення і зупинити свої онлайн-медіа він був змушений через набуття чинності так званого закона «про олігархів».

«Таке рішення продиктоване набранням чинності закона «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Як найбільший приватний інвестор в економіку України я неодноразово говорив, що не був, не є і не буду олігархом. Короткий шестимісячний термін, визначений законом для продажу медіа-активів, і російська військова агресія проти України не дають можливості компанії SCM продати медіабізнес на ринкових умовах».

Що було зрозуміло з первісної заяви? Що Рінат Ахметов хоче грати за законом і пішов на принцип – якщо потрібно позбутись медіа-активів, щоб не бути олігархом, то це не проблема.

При цьому, відмова від ліцензій на телемовлення ще не означає, що Медіа Група Україна припиняє свою діяльність. Так, сайти «Сегодня» та «Україна 24» були зупинені та перестали оновлюватися. З ранку 12 липня на всіх телеканалах МГУ (Медіа Група Україна) припинився показ власного контенту, глядачі могли бачити лише телемарафон Єдині Новини. Але це ще не можна розглядати як фінал.

Будемо відвертими: навряд чи хтось у сьогоднішніх умовах в Україні готовий був би придбати такий великий медіа-актив за його реальну вартість. Звичайно, політику війна не скасовувала і багато хто зацікавлений у власних телеканалах (особливо Офіс Президента), але хто платитиме реальні гроші, якщо Ахметову практично не залишили можливості торгуватися. А для нього – чим задарма, та із приниженням, то краще взагалі ніяк. Тим більше, що немає сенсу інвестувати зараз у медіа, якщо вибори невідомо коли, а критикувати владу апріорі гратиме на руку ворогові. Та й телебачення, згідно з соцопитуваннями, стрімко втрачає свій вплив, поступаючись у цьому Інтернеті.

До того ж, давайте говорити чесно: для Ріната Ахметова медіа-активи були стратегічно важливими, але збитковими. Так, у нас у країні телебачення – збиткова історія. Але якщо до 24 лютого збитки хоча б частково компенсувалися певним обсягом доходів з рекламного ринку, то вже майже півроку цього ринку, а відповідно, і доходів, немає. Витрати в МГУ скоротили майже відразу – частина людей пішла у відпустку власним коштом, хтось працював за «бюджет підтримки» (урізана частина зарплати, але хоч щось), хтось залишив компанію сам.

У чому була стратегічна важливість? Коли ви володієте великим медіа-холдингом, ви можете «годувати» аудиторію сенсами, подавати інформацію під правильним для вас кутом. Ваші інтереси лобіюються та захищаються, опоненти отримують низку іміджевих ударів, а ви продовжуєте будувати та розвивати свій бізнес, активно стимулюючи населення ставати його частиною. Чи то клієнтом, чи то співробітником. Або ж просто формувати громадську думку про свій бізнес і собі як бізнесмена.

Що вже й казати, якщо президент Володимир Зеленський, який рік у рік визнається найвпливовішою людиною в країні, ще нещодавно отримав такий інформаційний нокдаун від «МГУ», що його рейтинг обвалився до рівня Петра Порошенка. У спробах врятуватися президент навіть говорив про держпереворот 1 грудня, в який, нібито, намагалися втягнути Ахметова.

У шоу Савіка Шустера, яке виходило на ТРК «Україна», постійно тусувалися всі кому не ліньки, від Данилюка до Порошенка. «Дрес-кодом» була готовність розповісти щось погане про Зеленського та його оточення. Такі були реалії, а Шустер - їх провідником. Дуже недешевим, до речі.

Але повернемося до питання, чому рано списувати МГУ. Навіть без телебачення цей актив ще може бути корисним для його акціонерів. Що нам говорить про визначення інтернет-ЗМІ закон 5599 «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значний економічний чи політичний вагу в громадській житті (олігархів)»?

«3) інтернет-засіб масової інформації – засіб масової інформації, що регулярно розповсюджує інформацію в текстовій, аудіо-візуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді у мережі Інтернет через веб-сайт під постійним назвою як індивідуалізуючою ознакою».

Тобто Рінат Ахметов теоретично може «продати» «Медіа Групу Україна» за символічні кошти трудовому колективу, - так би мовити, «зіграти в канали Медведчука». Грошей, щоб повернути ліцензію на телемовлення, у них, звичайно ж, не буде, але якщо у власності «МГУ» залишиться технічний комплекс і штат людей, можна зберегти мовлення на YouTube.

Загальний телеперегляд в Україні з кожним роком зменшується. З відкритих даних відомо, що, наприклад, у січні-серпні 2019 року показник телебачення знизився на 5% порівняно з аналогічним періодом 2018-го. І немає жодної передумови вважати, що у 2020-2022 роках ситуація змінилася на користь телебачення. Більше того, пропагандистський Єдиний марафон швидше за все доб'є телебачення. Люди все більше віддають перевагу саме онлайн-ЗМІ, отриманню інформації із соціальних мереж, а YouTube витісняє класичний «ящик».

Тож телеканали Ахметова можуть спокійно переїжджати в діджитал. Формально керувати активом може трудовий колектив (акціонерна рада з менеджерів та продюсерів), а інтереси Ахметова продовжать звучати в ефірі. Але вже не по телевізору. Інша річ, наскільки це потрібно сьогодні власнику.

Зараз штовхати вперед свій інформаційний порядок денний немає сенсу. У країні війна, всі зосереджені на швидкій перемозі України над окупантом. Говорити про просування бізнес-інтересів зараз як мінімум некоректно. Так само, як про вплив на парламентарів.

Та й який там бізнес, коли металургія в країні працює лише на 10% довоєнних обсягів, а флагманські заводи в Маріуполі знищені російськими окупантами. Ситуація важка, а закон, що закручує гайки всім, її ускладнює.

У СКМ закон 5599 назвали дискримінаційним, адже за великим рахунком всі великі бізнеси заганяють під ціпок РНБО. Кожному з них можна пред'явити, що вони впливають на політичні партії, медіа, володіють великими активами (інакше це не великий бізнес) і є монополістами. З кожним неугодним бізнесменом тепер можна швидко розібратися і змусити його викручуватись, але вже погрожуючи чинним законом. Зручна позиція для створення чергового корупційного потоку.

Що говорять у «Медіа Групі Україна»?

За останні дні автор цих рядків провів близько двох десятків коротких і не дуже розмов зі знайомими з «МГУ». Загальний знаменник цих розмов можна вмістити у ємну фразу: «немає розуміння»/«невідомо, що далі»/«незрозуміло, що робити».

Під загрозою втратити роботу під час війни опинилося 4000 людей. І справді невідомо, чим вони тепер мають займатися, з урахуванням того, що Рінат Ахметов, можливо, не єдиний, кому доведеться позбавитися медіа-активів. Отже, влаштуватися працювати в інший медіа-холдинг –місія нездійсненна.

Мабуть, вихід на ринок праці такої кількості людей – єдиний негатив для Ахметова у всій цій історії. Але й претензій щодо нього від них особисто будуть несправедливими. Навіть у ковід, коли завмерло ділове та економічне життя, максимум, яким відбулися співробітники «МГУ» - довелося піти в оплачувану відпустку. У кого не було достатньо днів, ті, звичайно, були змушені брати власним коштом. Але загалом, компанія вийшла із ситуації переможцем, зберігши людей та репутацію одного з найнадійніших роботодавців на ринку.

Тепер ситуація в країні гірша, ніж була під час Ковіда. І саме у власника «СКМ», до якого входить «МГУ», вона значно погіршилася. У тому, що хтось залишиться без роботи, не було сумнівів у березні. Але під ударом опинились усі. І не Ахметов у цьому винен. Якщо у когось і є претензії, то адресувати їх треба до Кремля.

Багато говорили про те, що нібито це все хитрий хід і Ахметов перевів медіа-бізнес до Польщі, куди «МГУ» напередодні продала пакет українських телеканалів, мотивуючи це великою українською аудиторією в Польщі. Але тут усе ламається заявою тієї ж Наталії Ємченко, яка під час додаткових роз'яснень щодо ситуації пояснила, що цей бізнес теж зупиняється. «Вихід будь-яких власних проектів та виробництво контенту на всіх телеканалах, виданнях, онлайн-майданчиках Групи припиняється. Разом із відмовою від ліцензій на мовлення каналів медіа-групи припиняється дистрибуція цих каналів за кордоном, у тому числі у Польщі», - написала Ємченко у Facebook.

Невже Ахметов закриє "Шахтар"?

Слідом за активами «МГУ» було відкликано й ліцензію на мовлення «Шахтар ТБ». Це відразу викликало багато розмов про те, що наступним активом, яким пожертвує Ахметов, буде ФК «Шахтар».

Виключати сьогодні, звичайно, не можна взагалі нічого. Але закриття каналу, який також мав ліцензію на телемовлення, не означає, що клуб чекає колапс.

Чому футбольному клубу «Шахтар» поки що нічого не загрожує? Як відомо, футбол – це пристрасть Ахметова. Чого не скажеш про телебачення, яке було для нього лише інструментом. Мабуть, має статися щось страшне, щоб Ахметов відмовився від «Шахтаря».

У клуба залишаються всі сторінки в соцмережах – у 2022 році це вже набагато більші охоплення, ніж у телебачення. Одного YouTube-каналу з головою вистачить для висвітлення клубного життя. Ось тільки і тут може виникнути суперечність закону про олігархів, адже YouTube-канали приватних компаній, кінцевим бенефіціаром яких є одна людина, також можна трактувати як вплив на медіа. І тут «СКМ», швидше за все, не матиме іншого виходу, як включати всі юридичні потужності для спроби захистити приватну власність. Бо інакше справа з трактуванням впливу Ахметова на медіа може дійти до відвертого маразму.

Футбольним уболівальникам, звичайно ж, чекати на солодке життя не доведеться. Вже не гратимуть за «Шахтар» дорогі бразильці, але частину лідерів команді поки що вдалося зберегти. На відвертий цирк перетворилася історія з відходом/приходом головного тренера, але це вже питання до відповідних служб.

У ЗМІ пишуть, що у клуба утворилися борги з трансферів футболістів за минулий рік. Тоді за деяких гравців «Шахтар» мав нібито виплатити суми у кілька траншів, але війна вплинула і на цей процес. Та навіть із цим клуб продовжує жити та зіграє у Лізі чемпіонів УЄФА у сезоні 2022/2023. Що принесе йому певні кошти, які дозволять прожити як мінімум ще один рік.

Позиції Ріната Ахметова сьогодні не виглядають такими сильними, як ще рік тому. Але навіть при цьому його компанії продовжують працювати, сплачувати податки до бюджету України та надавати допомогу ЗСУ для відображення російської агресії. Дивно виглядає, коли українське суспільство збурила новина про відмову від телевізійних ліцензій однієї медіа-групи, тоді як 20% країни окуповано ворогом, а щодня війна забирає життя як військових, так і мирних жителів. Телебачення, політика, футбол, розваги, все це повернеться в наше життя рівно тоді, коли з нашої землі буде вигнано окупанта. І лише тоді розмови про продаж, передачу чи ліквідацію якихось медіа матимуть сенс.

Данило Вереїтін, «ОстроВ»




Новини партнерів