вгору
понеділок
5 грудня

Нацбезпека. Кого і чому націоналізував Зеленський?

17.11.2022 16:23

IBLOCK_TYPE_ID = articles; ID = 652334

Вперше після введення воєнного стану президент Володимир Зеленський скористався законом, який дозволяє примусове вилучення майна для потреб оборони у цей період. Рішення ухвалено 7 листопада на засіданні Ставки верховного головнокомандувача.

В управління міністерства оборони перейшли ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Укртатнафта", ПрАТ "Запоріжтрансформатор", ПАТ "Мотор- Січ" та ПрАТ "АвтоКрАЗ". Раніше даними компаніями володіли 3 олігархи та 1 "червоний директор".

Щодо кожного з цих активів у керівництва країни були свої міркування, про які далі.

Коломойський: час "на відпочинок"

" Укртатнафта " створили 1994 р. на базі Кременчуцького нафтопереробного заводу на основі домовленостей тогочасних президента України Леоніда Кучми та президента Татарстану Ментимира Шаймієва.

Ідея полягала у тому, щоб переробляти у Кременчуці татарську нафту. Спершу воно так і було. Але на початку 2000-х років. частку татарських акціонерів "віджала" неформальна ФПГ "Приват" Ігоря Коломойського – загалом 47,1%.

"Віджали" легко: шляхом випуску додаткових акцій, які скупили " приватівські " структури. Директора підприємства, призначеного татарською стороною, просто прийшли та викинули з кабінету міцні хлопці у спортивних штанях та шкіряних куртках.

У Казані довго намагалися знайти захист спочатку в українських, а потім у міжнародних судах. І вже 2014 р. держкомпанія "Татнафта" таки виграла лондонський арбітраж, який ухвалив виплатити їй $112 млн компенсації за втрату акцій плюс відсотки.

Гірка іронія у тому, що Кременчуцький НПЗ у татар рейдерували І.Коломойський та його партнер Геннадій Корбан, а виплачувати ці гроші має держава Україна. Бо не забезпечила захист іноземних інвестицій. Тож, крім міркувань державної важливості, у рішенні про націоналізацію "Укртатнафти" присутня і сакральна справедливість. Якщо вже держава є відповідачем у справі цієї компанії у міжнародних судах.

Отримати компенсацію татарській стороні досі не вдалося, але процес триває. У лютому ц.р. суд округу Колумбія (США) зобов'язав Україну розкрити конфіденційну інформацію, включаючи фінансову, для забезпечення стягнення за позовом "Татнафти". Причому за минулі роки сума виплати встигла сягнути $172,9 млн.

Що ж до самого підприємства, то татарська нафта перестала надходити туди з 2004 р. На той час Кременчуцький НПЗ був одним із 6 нафтопереробників в Україні.

Але так уже вийшло (окрема довга та сумна історія), що до 2013 р. він залишився єдиним виробником бензину, дизельного палива та авіагасу. Це дає розуміння мотивів президента щодо націоналізації "Укртатнафти".

Паливо – стратегічний ресурс не лише для економіки та забезпечення життєдіяльності (хліб із заводу по магазинах не розвезеш на велосипедах чи залізничних вагонах), а й для армії.

По-перше, це та сама логістика, тільки для військових потреб. По-друге, паливо необхідне для українських танків та військових літаків.

Також очевидно, що до рішення про націоналізацію " Укртатнафти " В.Зеленського змусила позиція І.Коломойського . Нагадаємо, що Кременчуцький НПЗ став об'єктом рашистських ракетних атак ще у квітні. Він отримав дуже серйозні руйнування. Але за минулі півроку " приватівці ", які контролювали підприємство, не виявили бажання займатися його відновленням. Вони воліють перекласти всі витрати на державу (у якої в особі НАК "Нафтогаз України" було близько 43% акцій у ПАТ " Укртатнафта ").

Тепер це справді робитиме держава. Прем'єр Денис Шмигаль на брифінгу 7 листопада запевнив, що підприємство відновить роботу (хоч і не озвучив навіть приблизних термінів). Але в такому разі логічно, що "Приват" на чолі з І.Коломойським "йде відпочивати".

Секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данилов на тому ж брифінгу зазначив, що після війни націоналізовані активи можуть бути повернені власникам. А можливо, їм просто виплатять якусь компенсацію.

Безперечно, від компенсації за Кременчуцький НПЗ необхідно відняти вартість його відновлення. І в такому разі (з огляду на масштаб руйнувань) І.Коломойський та його партнери навряд чи зможуть претендувати на якісь виплати.

Але, можливо, їм вдасться щось отримати за втрату близько 43% у ПАТ " Укрнафта ". Націоналізацію цієї компанії треба розглядати у контексті того, що вона є найбільшим постачальником сировини для Кременчуцького НПЗ.

І якби вона продовжувала залишатися під оперативним контролем " приватівців " (які навряд чи аплодують президентському рішенню щодо націоналізації їх частки в " Укртатнафті ") – із завантаженням виробничих потужностей НПЗ у Кременчуці, напевно, були б великі проблеми.

Богуслаєв : фініш "червоного директора"

В'ячеслав Богуслаєв на запорізькому заводі "Моторобудівник" пройшов непростий шлях від інженера-конструктора до генерального директора. І завжди відрізнявся завидною здатністю приймати рішення, що випереджають час.

Завдяки добрим особистим стосункам із Л.Кучмою 1994 р. придбав рідне підприємство у особисту власність. Причому, за 4 роки до початку великої приватизації, коли ніхто ще, правду кажучи, не встиг до ладу зрозуміти, що державне майно, включаючи великі заводи, можно просто роздерибанити .

Тодішній президент видав указ про особливий порядок приватизації заводу "Мотор-Січ ", одного з найбільших світових виробників авіадвигунів.

Порядок виявився настільки особливим, що в результаті більшість акцій опинилися у фірм, пов'язаних із директором.

Тодішній депутат Верховної Ради (від округу, в якому знаходиться "Мотор- Січ ") та колишній працівник цього заводу Федір Судніцин довго намагався оскаржити "прихватизацію " - стверджуючи, що права трудового колективу були порушені. За його заявою Генеральна прокуратура України відкрила кримінальну справу – яку за кілька років благополучно закрила.

"Мотор- Сич " історично (тобто з радянського періоду) була "зав'язана" на росію в рамках виробничої кооперації. І вже після розпаду СРСР тривалий час залишалася єдиним постачальником двигунів для російських гелікоптерів, у т.ч. військових.

Тому проросійські погляди В. Богуслаєва можна легко зрозуміти. Інша річ, що вони не змінилися, навіть коли лідер Росії путін узяв курс на розрив колишніх коопераційних зв'язків з Україною.

За його вказівкою було створено держкорпорацію "Вертольоти Росії " і на її підприємствах згодом вдалося освоїти власне виробництво двигунів. Після цього портфель замовлень на "Мотор-Січі" відчутно "схуд".

Звідси подальші спроби В.Богуслаєва налагодити альтернативне співробітництво з китайцями. Яким він у підсумку (2019 р.) продав контрольний пакет акцій свого заводу.

Угода викликала різко негативну реакцію офіційного Вашингтона: там побоювалися передачі китайцям українських авіабудівних технологій. Тому корпорація Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co Ltd. так і не отримала частку 56% у "Мотор-Січі".

Антимонопольний комітет України відхилив узгодження правочину, а СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом продажу стратегічно важливого підприємства іноземцям. У рамках розслідування акції "Мотор-Січі " було заарештовано.

Власне, вже тільки цей епізод переконливо показує, що такий завод категорично не повинен перебувати у приватній власності. Ні за яких розкладів. Не лише в умовах війни.

Однак до рішення про націоналізацію "Мотор- Січі " президент В.Зеленський прийшов набагато пізніше. Коли стало відомо про результати розслідування СБУ.

За її даними, запорізьке підприємство за вказівкою В.Богуслаєва продовжувало постачати двигуни для російських військових гелікоптерів Мі-8АМТШ-ВН "Сапсан", Ка-52 "Алігатор" та Мі-28Н "Нічний мисливець" навіть після початку повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну. Робилося це через підконтрольні фірми, зареєстровані у Боснії та Герцеговині, і навіть на Близькому Сході.

Таким чином, "червоний директор" просто не залишив керівництву країни жодного вибору щодо подальших дій.

І не забуватимемо, що на озброєнні ЗСУ також є гелікоптери Мі-. Ставити наявність запчастин для їхніх двигунів від колаборанта було б верхом нерозсудливості.

Жеваго: на зв'язок не вийшов

Виробник важких вантажівок КрАЗ по праву вважався візитівкою радянського автопрому. Але до моменту появи там "ефективного приватного власника", власника групи "Фінанси та кредит" Костянтина Жеваго , завод втратив колишню міць.

З наведеної нижче інфографіки випливає, що насправді приватний власник виявився не таким уже й ефективним. Обсяги виробництва у 2000 р. та у 2014 р. практично збігаються.

А після початку війни на Донбасі ситуація на Кременчуцькому автозаводі ще більше погіршилася: почалися тривалі простої через втрату російського ринку.

Проте КрАЗ залишався основним постачальником потреб ЗСУ. У 2014 р. на замовлення Міноборони завод випустив близько 700 вантажівок. Тобто, приблизно половина загального обсягу виробництва припала на держзамовлення.

З 2015 р. КрАЗ ці замовлення втратив: військові та Нацгвардія почали закуповувати білоруські МАЗи. Їх доукомплектовували на черкаському автозаводі корпорації "Богдан" тодішнього президента-бізнесмена Петра Порошенка, тож відмову від КрАЗів легко пояснити.

Але й після уходу Поршенка з президентської посади, покращень на КрАЗі не відбулось. Виною тому той самий "ефективний приватний власник".

Його банк "Фінанси та кредит" лопнув ще у 2015 р. За даними слідства, К.Жеваго та керівництво банку вкрали 2,5 млрд грн. шляхом видачі кредитів підконтрольним компаніям.

Проте офіційні звинувачення мільярдеру висунули лише наприкінці вересня 2019 р., коли до влади прийшов новий президент Володимир Зеленський. На той час К.Жеваго встиг виїхати за кордон і з того часу в Україні не з'являвся.

Ймовірно, В.Зеленський був готовий укласти з олігархом мирову угоду: припинити кримінальне переслідування в обмін на повернення державі вкрадених мільярдів (йдеться про кредити рефінансування, отримані банком К.Жеваго від Національного банку України). На початку березня 2020 р. президент особисто приїхав на КрАЗ і там звернувся до власника підприємства із проханням "вийти на зв'язок" .

Адміністрація заводу в особі генерального директора Романа Черняка скаржилася на відсутність держзамовлень. У свою чергу президент (цілком справедливо) наголосив на неприпустимості ситуації, коли "держава дає гроші підприємству, власник якого перебуває в розшуку".

Незважаючи на це, держзамовлення КрАЗ все ж таки отримав. Проте простої тривали і виконання замовлення для Міноборони 2020 р. підприємство зірвало. Як результат – українським військовим для берегового ракетного комплексу "Нептун" довелося купувати чеські вантажівки Tatra.

Очевидно, що в умовах повномасштабної війни подальше перебування такого стратегічно важливого підприємства в руках "ефективного приватного власника" та його таких "ефективних" менеджерів абсолютно неприпустимо.

Григоришин : подвійний громадянин

Завод " Запоріжтрансформатор ", єдиний на пострадянському просторі виробник силових трансформаторів, тривалий час входив до групи "Енергетичний стандарт" Костянтина Григоришина, уродженця Запоріжжя та володаря диплома Московського фізико-технічного університету.

У першій половині 2000-х років. К.Григоришин вважався одним із головних рейдерів в Україні, поряд з І.Коломойським. Їхнє тодішнє протистояння за контроль над низкою обленерго – класика жанру корпоративних воєн.

У Росії в К.Григоришина теж був великий бізнес. І коли там проти нього порушували кримінальні справи, він повертався до України, де козирав українським громадянством. Коли кримінальні справи порушували в Україні – згадував про російський паспорт та їхав до Москви.

Проте останніми роками бізнес-імперія К.Григоришина танула, як антарктичний айсберг. За інформацією джерел "ОстроВа", причиною цього є серйозні проблеми зі здоров'ям. За іншими (також неофіційними) даними, колишній олігарх просто переосмислив життєві цінності та перестав цікавитися бізнесом.

Як би там не було насправді, факт залишається фактом: останніми роками "Запоріжтрансформатор" більше стояв, ніж працював.

Стратегічне значення це підприємство набуло після рашистських ракетних ударів по енергетичній системі України у жовтні. Коли рубом постало питання про якнайшвидше відновлення великої кількості зруйнованих трансформаторних підстанцій.

Очевидно, що вирішити це питання за подальшого перебування "Запоріжтрансформатора" у власності К.Григоришина – неможливо. Звідси й передача підприємства у управління.

Коментуючи вжиті заходи, В.Зеленський не виключив нових рішень щодо націоналізації стратегічно важливих підприємств.

Це хороший привід задуматися для Р.Ахметова та І.Коломойського , чиї топ-менеджери загрожують уряду зупинкою заводів у разі підвищення тарифів на електроенергію для промисловості та у зв'язку з підвищенням тарифів на перевезення вантажів.

Віталій Кримов, "ОстроВ"