вгору
неділя
25 вересня

Місія здійсненна. Як працюють лікарі у прифронтовому Покровську

20.09.2022 12:44

IBLOCK_TYPE_ID = articles; ID = 647493

Перед війною медичне обслуговування у Покровську вийшло на досить високий рівень. За рахунок міжнародних донорів було відремонтовано декілька амбулаторій, на базі клінічної лікарні інтенсивного лікування створено відділення екстреної медичної допомоги. Розвивався перинатальний центр, де проводилися унікальні операції за допомогою найпередовішого обладнання.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну не могло не вплинути на якість охорони здоров'я, адже Покровськ знаходиться в безпосередній близькості від лінії фронту…


Вісім із десяти – у строю

Амбулаторія №3 загальної практики сімейної медицини знаходиться за п'ять хвилин пішки від мого будинку. До реформи це була дитяча поліклініка, де спостерігали моїх синів. Нещодавно будинок амбулаторії відремонтували за рахунок міжнародних донорів. Перше, що впадає у вічі – це просторий хол і відсутність старої «доброї» реєстратури, де в чергах пройшла солідна частина моєї молодості. За ідеєю там повинна бути стійка довідкового бюро з оргтехнікою, але, як мені пояснили, з початком війни її тимчасово прибрали, щоб у разі обстрілу зберегти майно. Світлі коридори майже порожні. Деінде біля кабінетів я бачу людей, що сидять. Є сім'ї із маленькими дітьми.

Амбулаторія №3 після ремонту

«До війни у Покровській громаді працювали десять амбулаторій. Наразі у зв'язку з виїздом лікарів в евакуацію дві з них довелося оптимізувати. Але сімейні лікарі, що залишилися, продовжують вести прийом в інших амбулаторіях, – розповідає в. о. директора з експертизи з непрацездатності Наталія Медведєва – у місті з'явилося багато переселенців. До нас приїжджають люди із населених пунктів, які розташовані практично на лінії фронту, де немає можливості отримати кваліфіковану медичну допомогу».

В амбулаторії людей небагато, але вони є постійно

Амбулаторія працює щодня і навіть у вихідні. Тут можна не лише проконсультуватися з сімейним лікарем, а й пройти необхідні обстеження згідно з електронним напрямом. До війни у місті не вистачало вузьких фахівців, наприклад, онколога та фтизіатра. За словами Наталії Миколаївни, зараз у Покровську ведуть прийом практично всі вузькі фахівці: невропатолог, ендокринолог, кардіолог, травматолог, хірург, отоларинголог, дитячий невролог та психіатр. Відсутні окуліст та уролог. Але на прийом до цих фахівців можна з'їздити до сусіднього Мирнограду, електронний напрямок не прив'язаний до локації.

«На день до одного сімейного лікаря звертається в середньому двадцять осіб. На сьогоднішній день у штаті амбулаторії разом із трьома педіатрами числиться дев'ять спеціалістів сімейної медицини. Згідно з щоденними звітами, менше ста шістдесяти осіб на день на прийомі не буває. Це практично довоєнна статистика. Приймаємо також і незареєстрованих пацієнтів», зазначає Наталія Медведєва.

Незважаючи на війну, Наталя Медведєва працює з посмішкою.

Лікарі забезпечені необхідними засобами індивідуального захисту та деззасобами. Вистачає і розхідників для здачі аналізів та маніпуляційних процедур. Основними інструментами сімейного лікаря є стетоскоп, апарат для вимірювання артеріального тиску, пульсоксиметр та електронний термометр. Все це я помічаю у чистому та світлому кабінеті. Крім того, на новій кушетці лежить портативний ЕКГ-апарат. Після ремонту амбулаторію важко впізнати. Тут не лишилося й сліду від радянського минулого.

«Боєкомплект» сімейного лікаря

Портативний ЕКГ-апарат

У сусідньому кабінеті сімейний лікар консультує телефоном свого пацієнта. Рекомендує необхідні препарати, визначає схему прийому ліків. Віолетта Анікєєва в медицині з 1994 року починала в дитячій поліклініці педіатром. У зв'язку з реформуванням пройшла курси і ось уже десять років, як працює сімейним лікарем. Не можу не спитати, чому Віолетта Вікторівна не евакуювалася з регіону, як це зробили деякі медики.

Сімейний лікар Віолетта Анікєєва

«Нас і так мало залишилося... Я розумію молодь, їм треба дбати про безпеку сім'ї. Мене тримає почуття обов'язку перед пацієнтами, та й вік уже не той, щоб їздити просторами країни. Тут моя сім'я, мій дім. Працювати, звісно, зараз складніше. Багато лікарів виїхало, а люди, навпаки, повернулися. Нові пацієнти вимагають підвищеної уваги, тому потрібно все встигати. І вести прийом, і на виклики виїжджати, розповідає Віолетта Вікторівна.

За словами медиків, проблема зараз у тому, що в місцевих аптеках (а частина з них закрилися) найчастіше відсутні необхідні препарати. Тому, перш ніж зробити призначення, лікарі зідзвонюються з аптеками та з'ясовують доступний асортимент ліків. Також в області тимчасово призупинив роботу психіатрична МСЕК (Медико-соціальна експертна комісія) та немає дорослого лікаря психіатра. Людей доводиться надсилати на консультацію до Дніпра.

На лаві в коридорі навпроти одного з кабінетів розташувалася родина. Чоловік з чорною підводкою навколо очей (характерний знак шахтарів), миловидна жінка і малюк років п'яти. Їм потрібна консультація дерматолога. Діана із сином нещодавно повернулися з Польщі, де перебували в евакуації. Там вони двічі лежали у шпиталі. Тож є можливість порівняти рівень європейської та української медицини.

Михайло та Діана привели на консультацію до сімейного лікаря свого сина

«В Україні ми звикли, що у будь-якому разі можна викликати «швидку допомогу», і вона одразу ж приїде. У Польщі такого нема. "Швидка" в'їжджає на виклик тільки якщо людина непритомна і є загроза життю. А в черзі до лікаря можна просидіти цілий день, доки тебе приймуть. Тож європейська медицина не для нас. Вдома ми звикли швидко отримувати медичну допомогу», зазначає Діана.


Дитячого немає, але допоможуть усім

Працює у Покровську і клінічна лікарня інтенсивного лікування. На подвір'ї жваво, людей набагато більше, ніж в амбулаторії. І це не дивно, адже саме тут зараз приймають більшість вузьких фахівців. Крім того, саме зараз час профогляду: шахтарі обходять усіх лікарів в обов'язковому порядку. На вході біля стійки кілька людей чекають консультації. Уздовж стін усі лави зайняті пацієнтами. У холі помічаю кілька людей біля рентген-кабінету та КТ-діагностики.

Пацієнти чекають на прийом вузьких фахівців

Я беру безкоштовні маску та бахіли на стійці довідкового бюро – у зв'язку з тим, що активізувався новий штам ковіда, без засобів захисту усередину не пускають.

«Робочий ритм не змінився, ми продовжуємо надавати допомогу у цілодобовому режимі, – каже медичний директор зі стаціонарної роботи Покровської КЛІЛ Вікторія Переяслова . – Хоча навантаження колектив несе велике, оскільки приймаємо пацієнтів з усіх районів області. Адже не кожна лікарня через воєнні дії зараз працює. Лікуємо не лише соматичні захворювання, а й травми, пов'язані з війною».

Медичний директор зі стаціонарної роботи Покровської КЛІЛ Вікторія Переяслова

За словами Вікторії Вікторівни, сьогодні у Покровській КЛІЛ відкрито всі стаціонарні відділення, крім дитячого. Продовжує роботу консультативно-діагностична служба, де вузькі фахівці приймають дорослих та дітей. Раніше вона була в амбулаторії №1, але у зв'язку з від'їздом лікарів, амбулаторію довелося оптимізувати. Наразі багато медиків повернулися, і ситуація вирівнялася.

Серед покровчан ширяться чутки про те, що з лікарень вивозиться медичне обладнання, а незабаром самі медустанови закриють. Запитую про це медичного директора. Вона спростовує це, каже, що все обладнання клінічної лікарні на місці, зокрема й новий комп'ютерний томограф.

«У відділеннях проводяться операції будь-якого масштабу із застосуванням медичного обладнання. Оперують у хірургічному, гінекологічному, щелепно-лицьовому відділенні. Фіброгастроскопія , колоноскопія - все, що робилося до війни, робиться і зараз. Жодної критичної ситуації немає», каже Вікторія Переяслова.

За її словами, з кінця весни потік пацієнтів почав збільшуватись, оскільки багато людей повернулися з евакуації. Лікарі клінічної лікарні беруть участь у профооглядах та оглядах військової комісії. У місті багато приїжджих, яким також надають медичну допомогу.

Ліжка в коридорі – на випадок повітряної тривоги

Щодо припинення роботи стаціонару дитячого відділення, то зараз маленьких пацієнтів направляють до сусіднього Мирнограду. Або, у важчих випадках, до дитячої обласної клінічної лікарні Дніпра. Якщо ж допомогу необхідно надати терміново, то є чергові педіатри-неонантологи , які обслуговують перинатальний центр.

…У кабінеті медичного директора розпочинається нарада для завідувачів відділень. Лікарі входять до кабінету, бачу багато знайомих осіб. Серед них завідувач щелепно-лицьового відділення Сергій Косов, який після закриття стоматологічної поліклініки приймав городян просто у стаціонарі. Наразі «зубна» поліклініка знову працює.

Струнка та підтягнута, непідвладна віку, з'являється незмінна завідувачка неврологічним відділенням Інна Маркова. На її рахунку сотні врятованих після інсульту людей . Завідувачка терапевтичного відділення Юлія Кашик. Останнім заходить Іван Циганок – завідувач Покровського перинатального центру (зараз – єдиного в області). Усі лікарі залишаються на своїх постах і продовжують надавати медичну допомогу.

Іван Циганок керує єдиним на сьогодні перинатальним центром у Донецькій області


Люди себе «запускають»

Поки головні лікарі радяться, йду до терапевтичного відділення. На території лікарняного містечка все як завжди. Чисто, галасують дерева, співають птахи. Про те, що в країні йде війна, нагадують лише вікна, забиті фанерою або закладені мішками з піском. Надійна барикада захищає нову кисневу станцію з електричним генератором.

На ганку терапевтичного відділення курить чоловік похилого віку. Я зупиняюся, щоб розпитати його про лікування у воєнний час. Анатолій Іванович відчув себе погано через низький гемоглобін. Сімейний лікар порадив шпиталізацію. До відділення він надійшов два дні тому. Тут йому призначили крапельниці. Каже, що лікарі лають за куріння, але він не може впоратися зі шкідливою звичкою.

Анатолію Івановичу вісімдесят років. У відділення потрапив через низький гемоглобін

«Я вже не міг довго ходити, з'явилася сильна задишка. Зараз краще почуваюся, кажуть, що треба полежати ще кілька днів. Щоранку у нас обхід, лікарі оглядають та коригують лікування. Незважаючи на війну, медики роблять все, що від них залежить», – розповідає пацієнт .

Молодший медперсонал терапії готує крапельниці для пацієнтів

«Через війну працювати стало трохи тривожніше, зросла відповідальність, до нас надходить все більше тяжких пацієнтів. Відразу намагаємося стабілізувати їх стан , щоб згодом відправити в безпечніші місця. Це єдина відмінність на сьогоднішній день від мирного життя», – коментує лікар терапевтичного відділення Ірина Паращевіна.

Лікар терапевтичного відділення Ірина Паращевина

Вона наголошує, що зараз потік людей збільшився. Це пов'язано із загостренням хронічних захворювань восени і тим, що у зв'язку з війною перестали про себе турбуватися. Деякі населені пункти не мають доступу до аптечної мережі. Періодично бувають проблеми із відвідуванням сімейних лікарів.

«Пацієнти надходять у занедбаному стані, практично всі тягнуть до останнього і звертаються по медичну допомогу дуже пізно. Іноді лікарі виявляються безсилі. А медичного персоналу у відділенні достатньо. Майже всі лікарі на роботі. Добре розвинене медикаментозне забезпечення, вся апаратура на місці», констатує головний лікар відділення Юлія Кашик.


Життя триває!

Насамкінець вирішую заглянути в перинатальний центр. У Покровську не раз зустрічала вагітних жінок та молодих матусь із візочками. Незважаючи на війну, життя продовжується. До перинатального центру надходять породіллі та вагітні з усіх населених пунктів, підконтрольних Україні.

«Ми продовжуємо свою роботу. Лише у жіночій консультації під наглядом лікарів перебувають близько ста тридцяти пацієнток. В області багато міст знаходиться у сірій зоні, де жінки не можуть отримати медичної допомоги. А в центрі є можливість пройти ультразвукове обстеження та стати на облік у зв'язку з вагітністю. Тому ті люди, які з різних причин не евакуювалися, користуються нашими послугами», – зазначає завідувач Покровського перинатального центру Іван Циганок.

За добу тут приймають у середньому двоє пологів. Центр продовжує надавати допомогу вагітним жінкам із екстрагенітальною патологією та акушерською патологією. Медичний персонал акушерського та гінекологічного відділень працює цілодобово. Повноцінно працюють дитячі післяпологові палати та відділення інтенсивної терапії новонароджених.

«Кількість чергувань збільшилася, оскільки на початку війни багато лікарів та медперсонал виїхали. Але зараз дехто повернувся, частина докторів евакуювалася з Авдіївки і працює тепер у нас», – розповідає Іван Іванович.

Анастасія – переселенка із Костянтинівки. Після початку війни разом із чоловіком та старшою дочкою вони переїхали до Мирнограду, оскільки вдома залишатися небезпечно через щоденні обстріли. «На тридцять першому тижні вагітності у мене раптово відійшли води та довелося їхати народжувати до перинатального центру. Я дуже рада, що потрапила саме сюди, бо більше ніде поблизу допомогу нам не надали б. Мені дуже пощастило, тому що дитину одразу забрали до реанімації, і там кваліфіковані фахівці почали виконувати інтенсивну терапію», розповідає Анастасія.

Переселенка з Костянтинівки Анастасія щаслива, що їй вчасно надали допомогу та врятували новонароджену доньку

Якби не перинатальний центр, її другу дитину могли б не врятувати. Дівчинка народилася із вагою 1450 грам. Зараз стан малючки стабільний, вона самостійно дихає та їсть. Щойно Вероніка набере необхідну вагу (орієнтовно наприкінці вересня), лікарі обіцяють виписати їх із мамою додому.

Вікна у перинатальному центрі для більшої безпеки заклали мішками з піском


Олена Єрмоленко, Покровськ, Донецька область, спеціально для «ОстроВа».

Фото журналістки




Новини партнерів